Діти і гроші. Коли починати розмови про фінанси та які помилки часто роблять батьки

Питання фінансової грамотності часто стосується того, як правильно складати бюджет, як витрачати гроші, заощаджувати, інвестувати й так далі. Однак мало людей, особливо батьків, замислюються над тим, що фінансова грамотність має бути не лише у дорослих і самостійних. Це те, чого треба навчати дітей із самого малечку. Адже фінансовий добробут багато що визначає в нашому житті, і частини проблем можна уникнути лише завдяки знанням і вмінням розпоряджатися своїми грошима.

Тому редакція Pro Гроші вирішила присвятити цьому питанню цикл статей щодо того, як батьки повинні розмовляти з дітьми про гроші, коли й до чого привчати, і яких помилок уникати, щоб не нашкодити дитині та стосункам з нею.

Разом з Любомиром Остапівим, фінансистом, засновником соціального проєкту "Сімейний Бюджет", партнером iPlan.ua та автором книг "Любов та Бюджет" і "Малюк та Бюджет", а також Інгою Колесниченко, психологинею, психотерапевткою та членкинею Української спілки психотерапевтів розповідаємо про те, коли та в якому розмірі треба давати перші гроші, і як їх контролювати.

Евакуація, щедрість для незнайомців і цінність грошей

Перше, що ми вирішили дізнатися в цьому питанні, це те, як люди в реальному житті стикалися зі своїми першими грошима. Ми опитали декілька наших читачів, які розповіли свої історії. Цей досвід не можна поширити на всіх людей, однак у відповідях є спільна риса – гроші змалечку давали всім, однак розуміння їхньої цінності не завжди приходило вчасно або через розмови з батьками.

Мені давали десь 20 гривень на день в молодших класах, потім більше (скільки попрошу). Це були гроші на їжу і на всілякі смаколики. Майже жодного контролю не було. Скільки давали – все моє. Плюс діди і баби постійно давали теж на смаколики, я вже витрачала на те, що треба, – розповіла нам Наталія.

Вона каже, що з нею про гроші ніколи не говорили, але вона бачила, як мама ставиться до них, і по розмовах в родині розуміла, коли грошей не було. Все сприймалось інтуїтивно. А от момент, коли дівчина зрозуміла цінність грошей і те, як їх треба використовувати, прийшов разом з війною.

Коли в травні 2014-го ми виїжджали з Донецька, стоячи на блокпосту в черзі, я віддала мамі всі гроші, які назбирала. Там було до тисячі гривень дрібними купюрами. Бо по ситуації навколо і в родині я зрозуміла, що гроші нам знадобляться, аби вижити, тому моє бажання погуляти на них може почекати. Досі пам'ятаю, як віддаю мамі гроші в машині і кажу: купиш нам квитки на потяг, – поділилась Наталя.

Ще один читач розповів, що особливого контролю над його кишеньковими грошима не було. Однак розпоряджатися ними він навчився завдяки тому, що суму давали не на день, а на тиждень. До 12 років він отримував по 50 грн, а з 15 років сума збільшилась до 100 грн. Додатково гроші давали дідусь і бабуся. Про збільшення сум разом з віком та інфляцією розповіла й інша дівчина. Однак вона, наприклад, із 6 класу почала відкладати собі решту, щоб зібрати гроші на розваги. Зокрема, часом дорослі просили її щось купити в магазині, а решту дозволяли залишити собі.

Ще одна читачка Віка розповіла, що її також не консультували й не контролювали в цьому питанні. А цінність грошей вона усвідомила у 6-7 років на власному досвіді.

Мені дали 10 гривень на морозиво, ця сума була тоді суттєвою. Я купила, і решту дали дрібними монетами. Мені не подобалось їх носити з собою, бо не було кишень. Тому віддала їх якійсь дівчинці. Потім розповіла мамі і після непростої розмови зрозуміла, що грошима розкидатись не можна, – розповіла дівчина.

Досвід індивідуальний, але схожі історії мають багато людей. Але чи так насправді має відбуватися процес навчання поводженню з грошима?

Коли в житті мають з'явитися перші гроші

Кишенькові гроші, за словами Остапіва, мають з'явитися в дитини з початку школи. У перших класах це мають бути невеликі суми на прості покупки, які даватимуть щодня. Яка це сума – залежить від того, де ця дитина живе і які в неї потреби. Уже з віком слід підвищувати цю суму до витрат на тиждень. А в старшій школі – до витрат на місяць.

Але тема грошей в житті дитини з'являється у віці 4-6 років. Можна пограти в гру "Магазин" і пояснити, що ось є гроші, за них ми купуємо товари. У цьому ж віці дитина зробить свою першу покупку – солодощі або іграшку. Також рекомендую поговорити з дітьми про професію батьків. Чим займається тато, мама, як вони заробляють: купують за них продукти, платять комунальні, заправляють машину бензином і так далі. Щоб дитина вже формувала поняття взагалі, що таке гроші і для чого вони.

Любомир Остапів

Засновник соціального проєкту "Сімейний Бюджет", партнер iPlan.ua

Крім того, є спеціальні книжки, з якими малюкам можна давати розмальовки, показувати їм паперові монетки. А також грати в ігри, і це варто робити в дошкільному віці. Однак вікові межі дуже розмиті, адже про те, чи готова дитина розуміти такі концепції, говорить не вік, а її розвиток.

Психологиня пояснила, що не існує психологічних норм, коли можна з дитиною говорити про щось. Батьки мають бачити, що вона вже до того готова і сама вже може зрозуміти або запитати.

Ми відштовхуємось від того, як розвивається власне наша дитина. Це дуже індивідуально. Ми ж бачимо, коли вона може керувати самокатом, або коли можна їй подарувати велосипед. Бачимо, що вона цікавиться. Тобто, не нав'язувати цю розмову про гроші. І якщо з'явилась потреба щось купувати, беремо дитину в магазин. І коли вона стоїть в черзі і запитує, що відбувається, то головне – придушити в собі того дорослого, який хоче сказати "ти ще малий, не чіпай, подорослішаєш, поговоримо".

Інга Колесниченко

Психологиня, психотерапевтка, членкиня Української спілки психотерапевтів

Остапів каже, що загалом кишенькові гроші дуже впливають на вміння дітей керувати грошима. І їх треба давати незалежно від поведінки, домовленостей в інших сферах життя. Це свого роду безумовний дохід дитини, який забезпечують батьки. І за можливості давати треба трохи більше, ніж на їжу в їдальні.

Ми даємо трошки більше, ніж дитині потрібно, щоб купити булочку і воду. Бо за рахунок кишенькових грошей ми намагаємось сформувати три навички: віддавати, відкладати і витрачати. І починаємо в молодшій школі з маленькими сумами на день, – пояснив експерт.

Часто дорослі уникають складних питань, але хоча б на власному прикладі мають показувати правильні моделі поведінки. Як ми вже бачили з відповідей наших читачів, про їхні кишенькові гроші переважно не говорили і їх не контролювали. Насправді жорсткого контролю і не має бути. Якщо батьки прагнуть навчити дитину розпоряджатися ними й грамотно витрачати, то це розуміння має прийти через розмови та приклад батьків: у нас, в дорослих, є бюджет, і ти можеш вести власний, виписувати витрати й аналізувати.

Коли і як іти з дитиною в магазин

На думку Остапіва, до покупок у магазині слід привчати уже з ранньої школи, якщо дитина до цього готова. Знову ж, батьки можуть уникати складних питань, але перед рутинним походом в магазин треба виділити час і пояснити дитині, куди йдемо, скільки в нас грошей, який у нас план покупок, скільки можна витратити на іграшки, цукерки чи інші забаганки.

Колесниченко каже, що це важливо і тому, щоб дитина розуміла, що ми беремо її туди не тільки через те, що нема з ким залишити вдома, а тому, що вона — частина нашої родини. І розмова має бути до того, а не в самому магазині, коли вже на підлозі дитина вимагає щось купити.

Ми кажемо: "В тебе така сума, ти можеш на цю суму взяти будь-що". Це може бути 5-10 грн. Можемо запропонувати, що краще це печиво, бо воно корисніше. Але не забороняти. І не боятись цієї розмови про гроші, бо вона ще замала, – зауважила психологиня.

Вона додала, що є моменти, коли гроші в дитини не лише від батьків, а як подарунок від родичів чи інших. У цьому випадку дитина має зрозуміти, що це їй подарували. І мама не повинна забрати гроші й сказати, що знає краще, як їх витратити. Мама має на тому рівні, на якому може зрозуміти дитина, пояснити, що вона тепер має прийняти своє власне рішення щодо покупок.

У психотерапії я часто стикаюсь із тим, коли вже дорослі люди не розуміють, навіщо вони заробляють гроші, бо вони не мають досвіду, як їх витрачати і як піклуватися про себе. Тобто, немає зв'язку: у мене є гроші – що мені з ними зробити. Немає досвіду, коли треба було навчитися робити той вибір. Він може бути і помилковим у 5 або 6 років, і дитина купить щось, що не дуже корисне, але вона матиме цей досвід, – наголосила Колесниченко.

Тому правильно буде не обмежувати дитину у тому, як їй розпоряджатися зі своїми грошима, а допомагати. Зокрема, в магазині сказати: "Ти зараз обираєш цю річ, але ми маємо лімітовану суму грошей. Тобто, можеш обрати, але наступного тижня або через два тижні ми не будемо повертатися в цей магазин". І так вибір буде зроблено, і дитина усвідомить, що, мабуть, ця покупка недоречна і треба якось інакше вирішувати.

Загалом головне правило для всіх батьків – розмовляти з дітьми, як з дорослими, повноцінними членами родини. І сприймати їх як рівними собі. І навіть перші їхні гроші не піддавати жорсткому контролю, а стати наставником, який допоможе зробити правильний вибір.

Про правила фінансової грамотності читайте щовівторка на нашому сайті. Крім того, дізнавайтеся, що таке фінансовий план родини і як самостійно накопичити собі на пенсію через недержавні пенсійні фонди.

Pro Гроші в Telegram Pro Гроші в Google News