Грошові обличчя Незалежності: як заробляли видатні українці, зображені на гривнях

Українські гривні мають сучасний дизайн і зображають видатних особистостей, які зробили неоціненний вклад в культуру, науку, економічний розвиток нашої держави за своє життя. Але чи знаєте ви, який фінансовий стан був у того ж Тараса Шевченка чи Лесі Українки? Цьому питанню не приділяють достатньо уваги у школі, тож не дивно, що більшість українців мають пробіли у знаннях.

Сайт Pro Гроші розповідає, чи дійсно постаті, що прикрашають українські купюри, були не надто багатими.

На банкнотах номіналом 1 і 2 гривні зображено князів Київської Русі – Володимира Великого і Ярослава Мудрого. Зважаючи на їхній статус і той факт, що за їхнього правління Русь розквітала в економічному плані, періодично будувалися храми й церкви, відбувався величезний культурний і науковий розвиток, мова про гроші не йде. Тож зосередимося на інших персонах, чиї статки викликають більші сумніви та йдуть під знаком питання.

Купюри номіналом 1 та 2 гривні

Фото: НБУ

Купюри номіналом 1 та 2 гривні

Фото: НБУ

5 гривень – Богдан Хмельницький

Досить суперечлива історична особа, якій приписують чимало звитяг і невдач. Але чого не можна спростувати, так це його вклад у виведення України на рівень тодішніх європейських держав. Хмельницький багато коштів вкладав у козацькі гарнізони, але завжди розумів, що чільне місце належить економіці.

Про розміри його багатства точаться дискусії, і ніхто не може сказати точно, скільки грошей водилося у гетьмана. Про масштаби статків говорять видатки, які здійснював Богдан Хмельницький:

• утримував величезне військо, яке наводило страх на навколишні держави;
• платив достатню зарплату з власної скарбниці (генеральний писар отримував 1 000 злотих, обозний – 400, військові судді – по 300 злотих на рік);
• мав у Чигирині великі запаси срібла;
• найняв за власні кошти російські війська для протистояння блоку, сформованому Польщею;
• під час його гетьманства карбувалася грошова одиниця.

Водночас Хмельницький був представником середнього класу, військовим лідером, а не багатим поміщиком. Але завдяки розумному правлінню та фокусуванні на економічному розвитку домігся великих результатів і зміг накопичити достатньо фінансів.

Купюра номіналом 5 гривень

Фото: НБУ

10 гривень – Іван Мазепа

Ще один герой України часів козацтва. Про його багатство свідчать справи, а саме меценатство. Мазепа прославився не тільки як військовій і політичний діяч, а й поціновувач архітектурної краси.

Власним коштом гетьман побудував у стилі козацького бароко близько 28 церков, монастирів і дзвіниць у Києві, Переяславі, Чернігові, Глухові, Лубнах, Густині, Дігтярях та навіть у Московії. Окремо брав участь у відновленні ще близько 20 споруд. Дарував храмам землі, ікони, вишукані іконостаси та оригінальні примірники давніх церковних книг, придбані за власні кошти.

Купюра номіналом 10 гривень

Фото: НБУ

20 гривень – Іван Франко

Поет народився у родині коваля, але змалечку не знав бідності. Друга дружина батька походила зі шляхетського роду, а сам Яків Франко був цінним майстром. У сім’ї знайшлися гроші на хорошу освіту для Івана – спочатку у кращій школі сусіднього села, потім у Дрогобицькій гімназії. Але Франка змалечку привчили цінувати заробіток, тож почав він заробляти рано, допомагаючи однокласникам у навчанні.

У дев’ятирічному віці помер батько, але вітчим виявився статусним чоловіком і добрим господарем. Він полюбив хлопчика та надалі інвестував у його освіту.

Маючи потребу в коштах для утримування власної сім’ї, виплати кредитів банкам тощо, Франко заробляв на життя пером до самої смерті. Але в українських виданнях платили мало, тож він працював у польській газеті, друкувався в німецьких та австрійських виданнях. Відомо, що за одну статтю у віденському впливовому часописі "Die Zeit" поету заплатити гонорар у розмірі місячної зарплати в українській газеті.

Купюра номіналом 20 гривень

Фото: НБУ

Загалом коштів на житло не вистачало, тому 27 років дорослого життя він винаймав різні квартири. Нарешті завдяки заощадженням, доходам із цінних паперів та деяким інвестиціям назбирав на купівлю земельної ділянки. Там побудував панську віллу. Отже, попри складні обставини, які супроводжували Франка, він не був бідним поетом, а міг утримувати себе, дружину та чотирьох дітей.

50 гривень – Михайло Грушевський

Знаний український історик за життя встиг написати понад дві тисячі наукових праць. Його роботи цінувалися та добре оплачувалися, тож злидні чоловіка не торкнулися. Дитинство також не можна назвати бідним: основні доходи родина Грушевських отримувала від перевидання офіційного російського підручника церковнослов'янської мови, автором якого був батько Сергій.

Михайло заробляв на викладацькій роботі та виданні книг. Про фінансовий достаток також говорить купівля у Києві двоповерхового особняка, неподалік якого згодом побудували шестиповерховий будинок.

Купюра номіналом 50 гривень

Фото: НБУ

100 гривень – Тарас Шевченко

У школі українцям нав’язують образ поета, який чи не все життя провів у злиднях. Та насправді фінансовий стан Тараса Шевченка був не настільки поганим, як здається. Він народився у родині кріпаків, але не бідній. Якби батько не мав вільних грошей, то не зміг би віддати сина на навчання у дяківську школу.

Про нестабільні відносини Тараса з фінансами говорять такі факти його життя:

• перші гроші заробив, відспівуючи небіжчиків (працював помічником священника);

• перші гонорари отримав за портрети приятелів свого пана – Василя Енгельгардта;
• його доходи залежали від випадкових творчих заробітків;
• непогано заробляв в Археографічній комісії – 12 рублів 50 копійок сріблом у місяць;
• мав кошти на робочі відрядження;
• фінансове становище інколи дозволяло відвідувати борделі та купувати випивку;
• під час життя у Петербурзі отримував гонорари, які витрачав на модний одяг.

Звісно, були часи, коли Шевченко не мав грошей навіть на їжу. Зокрема, повернувшись із заслання, був чи не найбіднішим поетом того періоду. Після смерті все майно геніального автора та художника оцінили у 148 рублів. Серед найкоштовніших речей виявився тільки золотий кишеньковий годинник і бібліотека з понад сотнею книг.

Купюра номіналом 100 гривень

Фото: НБУ

200 гривень – Леся Українка

Леся в дитинстві не жалілася на нестачу коштів, оскільки батько був доволі високим чиновником і мав статки для лікування дочки, фінансування її освіти. Навіть став меценатом для деяких українських видань. А після смерті залишив спадок у розмірі 8 тисяч карбованців. Хоча гроші швидко пішли на оздоровлення та лікувальні потреби.

Перший заробіток поетеса отримала тільки у 29 років, а до того друкувалася безплатно, оскільки жила з батьками й не мала необхідності фінансово себе забезпечувати. Водночас важко назвати її доходи стабільними та високими: гонорари були невеликими, а виплати – нерегулярними. Це змусило Лесю працювати в російських виданнях і писати російською мовою.

Купюра номіналом 200 гривень

Фото: НБУ

Водночас деякі життєві обставини говорять про нестачу коштів навіть на базові потреби, наприклад, одяг. Про своє перебування у Єгипті Леся Українка писала таке:

"Гонорарів моїх щось не чуть, заробітки зменшились, бо учеників тільки двоє лишилось, а то всі повтікали; так само й ті мільйонери, що давали мені перекладати торгові контракти, – тож фінанси мої тепер у такому стані, що їх либонь хіба дуже в обріз стане на поворіт додому. Навіть одежі літньої не можу як слід справити".

Загалом основний дохід поетеса отримувала від літератури, а також перекладацької діяльності, причому не лише художніх творів, але й документів.

500 гривень – Григорій Сковорода

Український філософ і педагог не скаржився на бідність. Він народився у вільній козацькій родині, батько заробляв продажами вина та займався шинкуванням. На одному ярмарку міг заробити суму, яку наймит отримував за рік. Також мав гроші на прилаштування сина у дяківську школу – як відомо, досить престижне місце навчання.

Згодом Григорій вступив до Київської братської школи (нині – Києво-Могилянська академія) та завдяки великому хисту до знань отримав змогу багато подорожувати світом. Заробляв за допомогою викладацької діяльності, згодом почав отримувати хороші гонорари за творчі та наукові роботи, які залишилися стабільним джерелом доходу до кінця його життя.

Купюра номіналом 500 гривень

Фото: НБУ

1 000 гривень – Володимир Вернадський

Враховуючи наукові здобутки знаного академіка, можна припустити, що доходи його оцінювалися високо за мірками другої половини 19 століття. Володимир закінчив Петербурзький університет і потім 5 років працював консерватором мінералогічного кабінету. Власним коштом подорожував по Італії, Німеччині, жив у Парижі.

Тривалий час здійснював професійну діяльність на посаді приват-доцента мінералогії та кристалографії Московського університету. А в 1918 році став президентом Української Академії Наук. Спадщина видатного українця налічує більш як 400 опублікованих праць. За зароблені гроші Вернадський купив ділянку землі в Полтавській області, куди переїхав жити з родиною.

Купюра номіналом 1 000 гривень

Фото: НБУ

Раніше сайт Pro Гроші писав, що вразить стабільністю чи неприємно здивує і розповідав, що українцям пояснили, чого очікувати від гривні. Також ми повідомляли, які монети українці можуть продати за шалені суми.

Pro Гроші в Telegram Pro Гроші в Google News