Українці навіть не помітили, як змінилися – що сталося з нами через війну

З повномасштабною війною стикнулася вперше більшість українців 24 лютого 2022 року. Люди не знали того, як правильно себе поводити, реагувати та що робити. Саме тому наші звички змінюються, адже ми намагаємося підлаштуватися під ситуацію. Деякі з них вже стали для нас повсякденними.

Тепер ми чесні перед собою

Війна – це кризова ситуація. Будь-яка криза допомагає рефлексії. Люди почали більше думати про те, хто вони є, чого вони прагнуть і як їм далі жити. Тому припускаю, що збільшилася кількість та якість рефлексій. Люди почали більш чесно говорити самі з собою.

За нормальних умов можна собі брехати. Однак, коли втрачаєш житло чи стосунки, ми змушенні залишитися наодинці й відверто собі відповісти на безліч питань.

Наші проблеми стали "гострішими"

Ми відчули загострення проблемних моментів, які до цього приховували поведінкою, розвагами чи роботою. Адже трудоголізм – це також шлях до закриття певних психологічних проблем. У такому випадку ми не залишаємо собі часу, щоб побути наодинці й не зізнаємося собі у певних речах.

Під час війни у декого роботи стало менше, а хтось її взагалі втратив. Тому багато проблем могли вийти з тіні та загостритися.

Тепер у нас є свої ритуали

Я думаю, люди свідомо чи несвідомо вдаються до ритуальної поведінки, як до рятівного кола. Наприклад, філіжанка кави зранку може стати таким ритуалом. Склянка теплої води натщесерце теж. Адже вона жодним чином не покращує роботу шлунку. Це недоказова медицина.

Але будь-що тепле, і це вже доведено, знімає спазм. Завдяки цьому йде сигнал до мозку про зменшення стресу, і тоді ми починаємо розслаблятися. І навпаки, коли ми відчуваємо стрес, то всередині нас щось спазмується.

Це тепло може надходити не тільки всередину, а й діяти зовні. Наприклад, грілка. Зняти стрес і напруження без опалення, коли немає світла, але з її допомогою цілком можливо. Однак іноді обійми бувають кращими, а температура тіла 36,6 — теплішою за будь-яку грілку.

Ми почали щиро спілкуватися

Свідомо чи несвідомо через війну ми почали якісніше спілкуватися. Якщо раніше ми говорили на рівні "Як справи? Все добре", то тепер ми частіше кажемо "Мені рве дах. Я не витримую, мені треба допомога".

Я дуже сподіваюся, що якість комунікації покращилася. Якщо це не так, то дуже дивно. В такому випадку ви від себе приховуєте якісь переживання, стрес, заперечуєте війну, або намагаєтеся не помічати її.

Дистанціювання також може бути таким рятівним колом, коли в моїй картині немає війни. Наприклад, я можу оминати новини, волонтерські центри, переселенців і так далі. Я б не рекомендувала засуджувати таких людей, адже тільки вони самі можуть визначити свою готовність до таких травматичних подій.

Якщо ви зараз не готові стикатися з війною, то тоді, коли втомляться інші люди, які були в першій черзі "рятівників", прийдете на зміну ви, які мали час та можливість для того, щоб усвідомити, що відбувається.

Допомоги стало більше

Українці почали допомагати більше іншим, щоб допомогти собі. Коли вам дуже погано, то ефективним рішенням може бути знайти того, кому гірше, і допомоги йому. Таким чином ми створюємо для себе стабільність і розуміння, що якщо мені буде дуже зле, то завжди знайдеться той, хто зробить, так само як я зараз.

Конфлікти – це нормально

Наразі може бути більше конфліктів внутрішніх та зовнішніх. Криза — це завжди точка зросту, а для цього треба відкинути все непотрібне. А це завжди болісно.

Іноді можуть бути непотрібними якісь речі та навіть люди. Це і не добре, і не погано. Просто зараз у таких умовах не всі готові з нами рости. Тому конфлікти мають загостритися, стати частішими та більш щирими.

Я сподіваюсь, що в ці часи стане більше дотиків, адже це найпростіше тепло, яке ми можемо передати своїм рідним. Варто про це памʼятати.

Раніше ми вже розповідали про те, як сюрприз перетворюється на емоційний борг, а також про те як психологічно підготувати себе до блекауту.

Pro Гроші в Telegram Pro Гроші в Google News