Про війну, людей та страхи. Що думає працівник ДСНС, виходячи на роботу

У будь-який час, мирний чи воєнний, пожежники – це небезпечна професія. Вони йдуть у відкрите полум’я і рятують життя людей, часто ризикуючи своїм. Але кожний з них збирається на роботу зі своїми думками та навіть страхами.

Про думки рятувальника ми розпитали в одного із представників професії.

Про страхи

32-річний Богдан (ім’я героя змінено за його проханням) на службі вже майже п’ять років. Він зізнається, що в перші дні роботи нічого не боявся. Бо ще нічого не бачив.

Але все змінилося на одній із перших пожеж.

"Я стояв біля будинку, що горів, і в якийсь момент пролунав потужний вибух. Я різко впав на землю, а коли підвівся, то зрозумів, що вибухнув газовий балон", – розповів рятувальник.

Він визнав, що відтоді й до сьогодні це його найбільший страх – гасити пожежу в будинку, власники якого не попередять, що в приміщенні може залишатися балон (газовий чи навіть вуглекислий). Бо такий вибух може мати трагічні наслідки.

Про людей

Пожежний розповідає, що в стані афекту, коли люди бачать, що горить їх дім чи навіть близькі люди в ньому, кожен поводиться по-різному. Хтось в істериці не може зрозуміти, що відбувається, хтось замикається і не дає жодної інформації, а хтось разом із пожежниками щосили гасить вогонь простими відрами із водою.

Рятівник поділився однією із ситуацій, яка є показовою, що люди часто не до кінця усвідомлюють, що приховувати інформацію від пожежників не варто.

"Ми виїхали на пожежу, горів будинок, великий, десь 150 квадратів. Нам сказали, що в будинку живуть троє дітей, а чоловік із жінкою, їх батьки, поїхали в Київ на роботу. Я до матері дзвоню, з нею говорю, а вона каже "там собачка, треба собачку врятувати". Я їй кажу: "Ти здуріла? Де діти?". А вона відповідає: "Ти зараз подзвониш у соцслужбу, в мене дітей заберуть".

Богдан пояснив, що насамперед потрібно було врятувати життя дітей. До того ж полум’я майже знищило дах, і будинок от-от міг завалитися просто на пожежників.

"Тут реально дах горить, хлопці забігли всередину. І не розуміють, що робити – шукати чи не шукати. А я розумію, що дах завалиться і може хлопців накрити. Потім сусіди сказали, що двох дітей вдалося вивести. А я ж знаю, що дітей там троє! І потім дізнаюся, що третя дитина, найстарший хлопець, поїхав на навчанням. Я по рації хлопцям передав, хай виходять. Бо зараз складеться хата і все – три трупи може бути відразу, наших бійців", – розповів Богдан.

Тож ще одна думка перед кожною зміною – як вберегти команду.

Про війну

В перший день Богдану зателефонував колега і сказав, що почалася війна. При тому, почалася вона з удару по аеродрому в Ніжині. Він разом з колегами виїхав на місце на розбір завалів. Там загинули шестеро людей, з них п’ять співробітників ДСНС.

В перші дні ніхто не знав, що робити. І чого чекати далі. Потім його невелике місто опинилося в так званій сірій зоні – не в окупації, але відрізаним від сполучення з Києвом та іншими областями.

"Що при цьому робили рятувальники? Ходили і далі на роботу. Як і до війни, виходили на свої чергування і виїжджали на пожежі, коли були виклики. А у вільний час плели маскувальні сітки", – пояснив наш співрозмовник.

На питання, що відчував у той довгий місяць, говорить, що страху майже не було. Була злість, ненависть та побоювання за те, що росіяни можуть раптово накрити місто.

Але пожежники до всього були готовими й залишалися на бойовому чергуванні.

За даними ДСНС станом на жовтень 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинуло близько 45 рятувальників. Постраждало понад 100 працівників ДСНС. Ця статистика неповна. Але підтверджує відданість професії й мужність наших рятувальників.

Раніше ми розповідали, скільки коштує одягнути рятувальника. Також ми публікували 10 фото українських пожежників, від яких завмирає серце.