Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту — пам’ятна дата, яка щороку нагадує про те, яких меж може сягати людська жорстокість і до чого може призвести сліпе слідування ідеології.
Згадуємо про жахливі події минулого 27 січня разом з експертом, розповідаємо, чому людство має пам’ятати це завжди і як колишня країна-агресорка розплачується за свої дії до сьогодні.
Що таке Голокост?
Це поняття означає геноцид євреїв в часи Другої світової війни нацистською Німеччиною на чолі з Адольфом Гітлером.
Євреїв цілеспрямовано переслідували за національною ознакою та знищували. За різними оцінками, внаслідок нацистського терору загинуло до третини всіх євреїв (усього постраждало близько 6 млн осіб).
Починався Голокост із дискримінації євреїв, запровадження законів, які обмежували їхні права, але поступово ставав все більш жорстоким і переріс у масові вбивства людей в гетто і концтаборах.
У нашому тексті ми не будемо писати про умови у концтаборах та знищення людей у газових камерах, адже про це краще розповість документальний фільм. Ми розкажемо про шлях від терору до багаторічного покаяння та виплати репарацій.
Шлях до репарацій
Після завершення Другої світової війни Німеччину було окуповано основними членами антигітлерівської коаліції — Францією, Великою Британією, СРСР та США, розповідає історик Максим Дойчик.
Вже у 1949 році за згодою західних держав були об’єднані три зони окупації та утворено ФРН — Федеративну республіку Німеччину.
Її першим канцлером став Конрад Аденауер – великий борець за повоєнне відновлення країни, він ще зіграє важливу роль у історії Німеччини, зокрема у контексті виплати репарацій жертвам Голокосту. Так, починаючи з 1952-53-х років, ФРН почала свій шлях до виплати репарацій євреям, які постраждали через нацистський терор.
У 1952 році перший прем’єр-міністр Ізраїлю Давид Бен-Гуріон прагнув укласти договір з Німеччиною щодо репарацій, зазначаючи, що вбивці не мають стати власниками награбованого майна.
Аденауер свідомо пішов на це, прагнучи знову вивести Німеччину на політичну арену поруч з іншими демократичними державами.
Була укладена так звана Люксембурзька угода з Ізраїлем і деякими єврейськими організаціями, так розпочався процес виплати репарацій жертвам Голокосту. Перші репарації були відносно невеликі, становили приблизно 5 мільярдів марок.
Кому дісталась компенсація?
Під репарації підпадали євреї, які були громадянами ФРН і Західного Берліну. Станом на 1952 рік пам’ятаємо, що Берлін був поділений між ФРН та НДР. Особи, що мігрували з території Райху з 1937 року, особи, які знаходились у концтаборах або були ув’язненими, або були дітьми на момент окупації, — пояснює історик.
Крім цього, було компенсовано вартість втраченого майна, наприклад, підприємств або банківських рахунків.
Шлях виплати репарацій триває і досі, щоправда, суми допомоги не такі великі й щороку вони стають все меншими, оскільки все більше людей, що пережили ті часи, помирає.
За весь час Німеччина виплатила близько 80 мільярдів євро постраждалим (в еквіваленті). Періодично з’являються нові програми, наприклад, у вересні 2022 року ФРН вирішила виділити 12 мільйонів євро на допомогу 8 500 українцям, які пережили Голокост. Наразі це всі українці, які мають право на репарації від Німеччини.
Тенденція на спад допомоги спостерігається, але вона не пов’язана з аморальністю політики Німеччини. Просто, на жаль, зменшується кількість тих, кому її треба виплачувати. Питання репарацій гостро стоїть і на сьогодні, наприклад, репарації за Першу світову війну були виплачені лише у жовтні 2010 року, — розповідає Дойчик Максим.
У 10-х роках з’явився цілий ряд програм компенсації євреям, які мешкали у країнах колишнього СРСР. Кожен з постраждалих отримував досить символічну, порівняно з нанесеною шкодою, суму, розміром у кілька тисяч євро.
Наприклад, у 2012 році Фонд на отримання одноразової компенсації збільшив допомогу людям, які пережили Голокост і нині проживають у країнах колишнього СРСР, до 2 556 євро.
Чому ми маємо це пам’ятати?
За словами історика, Голокост був найбільшим та найжорстокішим геноцидом на території Європи, який мав найбільші наслідки.
Ці події потрібно пам’ятати, бо ніколи не можна повторювати. Важливо відзначити, як Німеччина перевиховувала сама себе і намагалася загладити цю провину, адже питання антисемітизму фігурувало протягом усієї історії Німеччини, — пояснює експерт.
Голокост став кульмінацією цього антисемітизму, від нього постраждала абсолютна більшість єврейського народу у Європі.
Ми більше ніколи не маємо наслідувати приклад вбивць, а винні завжди мають понести покарання, це і є головним меседжем відзначення дня жертв Голокосту.
Раніше ми розповідали, яку компенсацію виплачують за зруйноване окупантами житло і писали, чому деяким ВПО відмовляють у виплаті допомоги.