Дешево понад усе: звідки в секонд-хендах одяг і що відбувається в магазинах під час війни

Явище секонд-хендів в Україні існує вже давно. За останні кілька десятків років мережі магазинів, де продають дешевий одяг, максимально розширилися, і чи не в кожному місті можна знайти вивіски із написами "Все по 50 грн" або "Знижки 70%". Проте звідки цей одяг завозять, і чи дійсно можна купити брендований одяг за надзвичайно низькою ціною?

Про переваги і проблеми секонд-хендів наша редакція поговорила з експерткою, а також людиною, яка любить купувати вживаний одяг. Також ми побували в одному з таких магазинів та дізнались, які ціни зараз на речі, чи змінились вони після початку повномасштабної війни та як змінився попит.

Звідки береться одяг

Україна є однією з лідерів серед країн, які ввозять секонд-хенд. Речі переважно везуть з Європи: найбільше з Польщі, Німеччини, Швейцарії, Великої Британії. Загалом процес відбувається так: європейці, яким став не потрібен або не підійшов певний одяг, відносять його до спеціальних контейнерів, які стоять, наприклад, у спальних районах. Звідти сортувальні станції забирають його та розподіляють за різними категоріями.

Але це один з варіантів. Є ще такий, коли магазини віддають одяг зі старих колекцій, який не змогли продати. Врешті всі речі ділять на кілька категорій. Перша – це нові якісні речі, які не носили зовсім або дуже мало, також сюди належить брендований одяг. Є друга категорія, в яку збирають те, що вже носилося, на чому є невеликі плями чи непомітний брак. У третю категорію відбирають одяг, який вже неможливо носити, і станції здають його на переробку.

Тонни одягу в Європі купують за копійки. Його ввозять мішками і продають у кілограмах. Так, протягом останніх років кілограм таких речей коштував близько 1,3-1,4 долара. Далі його привозять в Україну, платять митні збори, враховують логістику та інші витрати і ставлять високі націнки вже коли викладають у магазинах для продажу. Так, за даними Укрлегпрому (Українська асоціація підприємств легкої промисловості), у попередні роки обсяги імпорту постійно зростали, і за рік ввозили понад 100 тис. кг. Секонд-хенди – це надприбутковий бізнес. Націнку можуть ставити у кілька десятків відсотків, а то і понад 100%.

Однак для української промисловості секонд-хенд не дуже позитивне явище. Ірина Науменко, директорка департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та взаємодії з органами державної влади Укрлегпрому, пояснила, що на внутрішньому ринку він займає дуже велику частку. І проблема у тому, що ввезти такий одяг набагато дешевше, ніж тканину. Тому виробники одягу тут, в Україні, страждають від цього.

Секонд-хенд – це фактор, який шкодить нашим виробникам. Це забирає частину нашого ринку, того, що міг би бути зайнятий українськими виробниками. Замість того, щоб розвивати економіку, купувати у своїх, ми розвиваємо економіку інших країн, – пояснила Науменко.

Ще одна проблема – часто такий одяг ввозять під виглядом гуманітарної допомоги. При цьому на цінниках суми не зменшують, і так прибутки примножуються в кілька разів, а держава недоотримує велику частку грошових зборів.

Речі везли як гуманітарну допомогу, яка повинна бути роздана, але фактично вона продавалася поштучно. І при цьому не були сплачені податки за товари, які реалізуються у торгових мережах, – зазначила експертка.

Однак Науменко відзначила, що загалом українські виробники не проти такого явища. Деяким людям це потрібна річ і насправді дуже вигідна. Питання лише в тому, щоб усі бізнесмени, які цим займаються, дотримувались норм і сплачували всі потрібні податки.

Та є ще екологічне питання, яке досить дискусійне. В Укрлегпромі зазначають, що кожен рік на сміттєзвалища відвозять близько 100 тис. тонн текстильних відходів. Так, природа отримує лише шкоду, хоча є й інша сторона цього питання.

Що відбувається в секонд-хендах під час війни

Ми поговорили із дівчиною Катериною, яка час від часу купує одяг в секонд-хендах. Вона пояснила, що інколи ходить в такі магазини, щоб купувати одяг не з нагальної потреби, а задля розваги. І так насправді роблять багато людей.

Я люблю купувати одяг, це більше як розвага, але не завжди є так багато грошей, щоб робити це в магазинах. У "секондах" є можливість купити одяг в нормальному стані дешевше. Візьму собі щось яскраве, і це мене радує. І це коштує 100-150 гривень, а не 700, – пояснила дівчина.

Вона додала, що секонд-хенд для неї – не лише варіант зекономити. Це спосіб задовольнити свої бажання, не шкодячи екології.

Я не бачу сенсу купувати новий одяг, якщо можна купити такий самий, в нормальному стані, але просто вже ношений. Це дає друге життя речам. Я ж теж поношу кофти кілька сезонів, і вони стануть непотрібними. Не буду ж їх я купувати щоразу в магазині і створювати все більше й більше сміття, – зауважила Катерина.

Поруч біля будинку дівчини є секонд-хенд, і туди, за її словами, щодня приходить дуже багато покупців. Одяг також привозять, попри проблеми через повномасштабну війну. Крім того, набирають ще й на роботу людей.

Про таку ж ситуацію нам розповідала продавчиня в одному з таких магазинів у місті під Києвом. Так, попри воєнні дії і проблеми з логістикою одягу не меншає, і щодня у них відбувається поповнення товару. Водночас ціни на місці не стоять.

Уже маємо третю колекцію, на яку піднімаються ціни. Нові колекції у нас раз у 5 тижнів. Ціна тримається тиждень, потім поступово починаються знижки. Наприклад, акція "Щасливі пів години" два рази на день, там від 10 до 30% знижка, – пояснила консультантка.

Вона також зауважила, що попит не спадає. Покупців зовсім не меншає, і навіть навпаки. Власне, поки наша редакція спілкувалась із продавчинею, кілька людей прийшли до магазину. Ще приблизно 5 осіб уже приміряли різний одяг і відкладали собі бажані покупки. Більшість светрів та кофтин, які ми побачили, мали на цінниках цифри 200-250 грн. Проте, імовірно, ціни зростатимуть і далі.

Раніше ми вже розповідали, якою ідеєю бренд EVA зацікавлює українців та чим збільшує продажі, та як змінились фінансові звички українців під час повномасштабної війни і скільки людей збільшили свої витрати.